замок Паланок, Закарпатська область, подорож Україною

Замок Паланок у Мукачево – унікальна пам’ятка архітектури на Закарпатті

Замок Паланок (Мукачівський замок) — замок у закарпатському місті Мукачево. Унікальний зразок середньовічної фортифікаційної архітектури з поєднанням різних стилів, пам’ятка архітектури національного значення.

Про це пише сайт “Подорож Україною” з посиланням на матеріали “Вікіпедії”.

Історія замку

Замок побудований на горі вулканічного походження заввишки 68 м і посідає площу 13 930 кв. м. Точний час заснування замку невідомий, але в документах, які позначаються XI століттям, він уже згадується. Особливого значення надав замку угорський король Стефан І Святий, укріпивши його стіни. Справу Стефана І продовжив Св. Владислав.

У 1086 році Мукачівський замок взяли в облогу печеніги, та вони не змогли його захопити.

У 1241 році на територію Угорського королівства напали монголи. Одним з перших пунктів їхнього нападу на королівство було Мукачеве. 60-тисячна армія хана Батия вщент зруйнувала місто, та добре укріплений замок захопити не змогла.

З 1396 по 1414 року замком володів Подільський князь Федір Коріятович. Він значно розбудував і зміцнив замок, перетворив його на свою резиденцію. Тоді ж у скелястій горі був вирубаний 85-метровий колодязь. Протягом XV—XVI століть замок побував у руках багатьох володарів, які його розбудовували та укріплювали. У цей час в оборонній системі замку було 14 веж, а у верхній частині був великий палац.

У 1567 році Мукачівський замок взяв у облогу Лазарус фон Швенді.

Мукачівський замок належав графу Миколаю Естергазі, який отримав його через одруження з Урсулою Дерсффі. У 1622 році за умовами Микульської угоди Мукачівський замок перейшов у володіння Габора Бетлена. Семигородський князь Юрій I Ракоці (Рагоцький) внаслідок війни, розпочатої з угорською родиною Естергазі, відвоював Мукачівський замок, який з того часу перебував у володінні родини Ракоці (Рагоцьких).

У 1633 р. Мукачівській замок придбав Трансільванський князь Юрій І Ракоці з правом успадкування. Князі династії Ракоці перетворили замок у столицю свого князівства і володіли ним до 1711 року. Після смерті Юрія І Ракоці в 1648 р. його дружина Жужанна Лорантффі продовжила розбудову замку і спорудила ще дві тераси — Середню і Нижню, а також зовнішнє оборонне кільце. У 1649 р. в замку побували посланці гетьмана Богдана Хмельницького, які вели переговори з Юрієм II Ракоці про спільні дії проти Польщі.

З 1685 по 1688 р. замок пережив одну з найбільших облог, яку здійснили війська Австрійського імператора. Керувала обороною замку вдова князя Ференца І Ракоці Ілона Зріні. Після захоплення замку австрійці його реконструювали, що зробило його найсильнішою фортецею на сході Австрійської імперії.

Замок Паланок в 21 столітті

Нині в Мукачівському замку розміщений історичний музей.

15 квітня 2009 року Верховна Рада України ухвалила постанову “Про заходи щодо збереження пам’ятки культурної спадщини замку «Паланок», в якій рекомендовано:

  • Генеральній прокуратурі здійснити перевірку законності рішень Мукачівської міськради щодо передачі замку «Паланок» до комунальної власності та вжити відповідних заходів прокурорського реагування
  • Кабміну розробити в установленому порядку заходи зі створення державного історико-архітектурного заповідника “Замок «Паланок» з віднесенням його до сфери управління Міністерства культури і туризму та обов’язково визначити необхідне фінансування для утримання замку.

Віднедавна замок став доступним для перегляду в Google Street View.

5 жовтня 2018 року у замку з’явилася Кімната історичної пам’яті князя Федора Коріятовича, присвячена біографії литовського шляхтича, який був одним з будівничих фортеці.

Легенда

Легенда розповідає про появу колодязя: коли в ньому виникла потреба, то князь наказав копати криницю. Хоч як довго її рили, все ніяк не могли дістатися до води. Щодня чуючи один і той же вислів: «Пресвітлий княже, води немає». Коріятович усе більше не вірив, що можна буде викопати колодязь. Аж якось одного дня до князя прийшов чорт і запропонував угоду: мішок золота в обмін за заповнення криниці водою. Але виявилося, що грошей у казні немає, тож князь не може заплатити нечистому. Князь пропонував душу, але той відмовився, вимагаючи грошей.

Один з вірних лицарів Коріятовича, підслухавши розмову князя з чортом, запропонував йому обдурити того: «Федоре, мішок золота необов’язково має бути великий: маленький — теж мішок». Вкинувши у мішок дві останні золоті монети, його віддали чорту, а той, страшенно обурившись, заявив: «Все одно води не питимете», і з цими словами стрибнув у колодязь. З того часу з глибин колодязя кожного вечора чути, як на дні виє чорт через те, що його обдурили.

Читайте більше цікавих матеріалів:

Попередній запис
Гора Острий – неймовірне маловідоме місце в Карпатах
Наступний запис
Провалився під лід та потонув: чоловік загинув на риболовлі
Залишити відповідь
Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов'язкові поля позначені *