Антонієві печери, Чернігів

Антонієві печери – унікальний підземний архітектурний комплекс

Антонієві печери — печерний комплекс ХІ — XIX ст. у історичній місцевості Болдині гори, що в Чернігові.

Комплекс заснував батько руського чернецтва — чернігівський князь Святослав Ярославич та Антоній Печерський — один із засновників Києво-Печерського монастиря.

Про це повідомляє сайт “Подорож Україною” за матеріалами Wikipedia.

Історія створення

У давні часи на цих горах були язичницькі капища. За переказами, в них Антоній Печерський викопав печери і заснував монастир. Богородичний монастир було створено за прикладом скельних православних монастирів, який складався з багатьох підземних приміщень (келії для ченців, печерні некрополі, підземні храми). На території печерного комплексу збереглась одна із наземних споруд того часу — Іллінська церква.

У середньовічну добу печери служили для місцевих мешканців захистком від нападу татар. У середині XVII ст. монастир та Іллінська церква були відновлені на кошти старшого сотника Чернігівського полку Степана Подобайла та зусиллями ієромонаха Зосима Тишевича. На сусідній горі у XVII—XVIII ст. споруджено Троїцько-Іллінський монастир.

Новоантонієві печери — комплекс, який складався з декількох підземних храмів та галерей з поховальними нішами в мурах. Він поєднується з Іллінським храмом та Антонієвими печерами критою галереєю. Новоантонієві печери мали довжину 200 м, зараз після обвалів вони складаються з трьох різних підземель, довжина самого більшого 50 м. З 1967 р. Антонієві печери та інші споруди Троїцько-Іллінського монастиря входять до складу архітектурно-історичного заповідника. Сьогодні підземний комплекс загальною довжиною 350 метрів складається із галерей, об’єднаних між собою.

Що відомо про Антонієві печери

Глибина залягання печер коливається від 2 до 12 метрів. Всі підземні споруди знаходяться на двох основних рівнях. Геологічні умови дозволили будівельникам створювати приміщення без додаткових кріплень і забезпечувати їх довговічність. На деяких стінах збереглися пізньосередньовічні написи-графіті, особливо на нижньому ярусі печер. 

Ще одна давня ділянка комплексу розміщується на другому ярусі. Вона складається з галерей та приміщень між церквами Феодосія Тотемського і Миколи Святоші. Під час досліджень знайшли давньоруську підземну церкву. На південь з неї, в напрямку входу до Іллінської церкви, розташована широка галерея (висотою до 3 м), яка могла бути головним входом комплексу.

Храм Феодосія Тотемського

У XVIII—XIX ст. були створені три облицьовані цеглою підземні храми. Найцікавіший з них в архітектурному відношенні — храм Феодосія Тотемського. Його стіни і склепіння виконані в стилі українського бароко (напівциркульні ніші, карнизи, півколонки, арки, пілястри). Церква Феодосія Тотемського стала головним храмом підземного комплексу і найбільшою підземною церквою в Лівобережній Україні. Її розміри вражають: висота в нартексі — 8,5 м, довжина — 15,5 м. Церква має хори, влаштовані позаду цегляного склепіння в північній частині. Дві інші підземні церкви монастиря — св. Антонія Печерського (довжина — 11,7 м, ширина — 4 м, висота — 4,5 м), та св. Миколи Святоші (довжина 12 м, найбільша ширина — 2,32 м, висота — 2,68 м) мають простішу архітектуру.

Святині Антонієвих печер — келія Антонія Печерського та гробниця з кістками ченців, яких вбили в 1239 році монголо-татари. У 1967 році пам’ятку внесли до складу Чернігівського архітектурно-історичного заповідника.

Насправді, Антонієві печери мають не два яруси, а чотири: з підтвердження учасників спелео-археологічної секції інші два яруси існують, але вони не досліджені.

Раніше сайт “Подорож Україною” повідомляв:

Попередній запис
Найкращі фото української природи за версією Wikipedia
Наступний запис
У Карпатах вдарив мороз (-10°), з’явилось казкове фото засніжених гір
Залишити відповідь
Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов'язкові поля позначені *