Археологи знайшли в Меджибізькому замку (Хмельницька область) дві печатки великого князя київського Ярослава Ізяславича, датовані XII століттям. У той час правитель стольного граду вів інтенсивне листування з місцевим князем, розповів директор Державного історико-культурного заповідника “Меджибіж” Олег Погорілець.
Про це передає “Укрінформ“.
Науковець уточнив, що зараз проводяться археологічні дослідження в тій ділянці замку, де знаходилися укріплення періоду Київської Русі – це укріплення літописного граду Межибоже.
Печаток загалом вже шість
“Ми знайшли там дві печатки, а всього їх вже шість. Вони однакові й належать князю Ярославу Ізяславичу, а це середина – друга половина XII століття”, – зазначив директор заповідника.
Печатки виготовлені зі свинцю. Ними скріплювалися грамоти, які князі писали один одному.
Печатки свідчать про інтенсивне листування київського князя з Меджибожем (фото: ukrinform.ua).
“Такі печатки виконували дві функції. Вони були замість підпису князя та надавали можливість розкрити сувій, не пошкодивши печатку, тобто забезпечували достовірність інформації, що передавалася в листі”, – пояснив Погорілець.
Печаткам князя Ярослава Ізяславича близько 900 років (фото: ukrinform.ua).
Меджибізький замок
Хоча перша згадка про літописне Межибоже датується 1146 роком, археологічні дослідження та знайдена давньоруська свинцева печатка Київської митрополії 1090-х років доводять, що укріплене поселення існувало тут ще наприкінці XI століття.
Великий князь Київський Ярослав Ізяславич
Ярослав II Ізяславич (роки життя 1132 – 1180) з династії Рюриковичів був князем Туровським, Новгородським, Луцьким, великим князем Київським. Був сином князя Ізяслава Мстиславича, онуком князя Мстислава Володимировича (Великого), правнуком Володимира Мономаха.
Ярослав Ізяславич у стольному граді правив зовсім недовго: спочатку його вибив з Києва чернігівський князь Святослав Всеволодович, а після повернення він наклав на киян велику контрибуцію, за що вже місцеві жителі швиденько спровадили Ярослава II з великокнязівського престолу. Після чого він продовжував керувати Луцьким князівством до самої смерті.
Похований у київському Свято-Федорівському монастирі, який заснував його дід у 1129 році – храм у середині XIII століття був зруйнований після монгольської навали. Знаходився він в сучасному центрі на розі вулиць Володимирської та Великої Житомирської, де зараз залишився тільки фундамент будівель стародавнього монастиря, усипальниці дев’яти князів.
Руїни собору Федорівського монастиря в Києві за малюнками Абрагама ван Вестерфельда 1651 року (фото: uk.wikipedia.org).
Читайте більше новин на сайті Подорож Україною:
- Таємничий та неприступний замок Гербуртів на Львівщині.
- Водоспад Лазний – найвищий водоспад Львівської області.
- Плебанівський віадук на Тернопільщині – один з найкращих мостів України.
- Зникла фортеця та неймовірна краса: чим Тустань дивує туристів на Львівщині.
- Вилкове – місто на воді. Популярна туристична локація на Одещині.